Дуже довгий час література була для мене покаранням, я ненавидів читати (дякую тодішній освітній системі). Лише в універі відкрив для себе світ книги і після того не розлучаюся з ним. Зачитуючись жанровою літературою, в голові формувалися дрібні думки, які виливалися у такі ж історії. В міру набування думками об’єму, історії також виростали. Маючи нестримне бажання писати, я не мав достатніх знань в письменництві.

Згодом почав відвідувати різні письменницькі курси, літературні клуби, тусив серед однодумців, таких же письменників і письменниць початківців. Там я отримував неабияких мотиваційних копняків. На початках написав багато графоманської прози і трохи віршів з римованими дієсловами. Проте врешті, одумавшись, кинув писати поезію і приділив увагу виключно прозі, виписуючись, шукаючи нові ідеї, теми і форми.

                         –Дмитро Скочко